Вчора сходив на фільм “Мовчання“, який змушує мене говорити і написати невеличку рецензію-відгук-огляд на фільм. Одразу до висновків: вибираючи між цим фільмом та фільмом Три ікси в п’ятницю ввечері - добре подумайте, хоча ні, не думайте взагалі і непохитно обирайте останній - саме те, що потрібно для бездумного перегляду після насиченого робочого тижня. В протилежному випадку вас чекає майже три (!) години нудьги, бажання покинути глядацьке крісло, листати стрічку Інстаграму чи просто заснути прямо під час перегляду цього фільму. Відсутність саундтреку на фоні, спокійні монотонні діалоги без різких перепадів звуку дають змогу спокійно подрімати годинку посеред фільму, при цьому ви гарантовано не втратите сюжетну лінію після пробудження. Якщо у вас є хоча б схильність до гіперактивності або ви страждали раніше від дефіциту уваги - витримати фільм до кінця буде своєрідним випробуванням духу, схожим до каторг, показаних в самому фільмі. Уявіть дві послідовних найнудніших пари, що були у вас в університеті, щоб приблизно отримати відчуття по завершенню.

А тепер серйозно: фільм сильний і дуже глибокий. Сюжетна лінія від початку до самого кінця просякнута внутрішньою боротьбою людського духу, розкрита маса соціальних проблем, показані сильні та слабкі сторони особистості людини. Протистояння індивідууму проти суспільства, боротьба між тілесним та духовним, процес переосмислення понять і адаптації до нового середовища переплітаються з проблемами віри, принципів і переконань. І хоча в основу покладено поширення саме християнства (перехресні посилання на Біблію) та історичні події (подача фактів від третьої особи літописця-мандрівника), фільм зовсім не релігійний і більше того, місцями вказує на проблеми релігії вцілому. Сценаристам вдалося поєднати декілька різних точок зору на різного роду проблеми, кожна з яких по-своєму правильна і вимагає окремого аналізу, зачепити проблеми міжкультурних конфліктів, релігійної дискримінації та моральних норм. Продовжувати далі не буду і залишу наступні кілька абзаців-роздумів для дисертації по психоаналізу, релігієзнавству і філософії.

Скорсезе зняв черговий гарний фільм, режисерська робота на притаманному йому рівні, сподобалося також багато операторських прийомів, що так і кричать “дивіться на це з іншого ракурсу”, “слухайте, тут буде важливо”. Квай Гон і Кайло Рен зіграли майстерно, хоча і акцент був зроблений на акторську гру Спайдер-мена, яка теж беззаперечно була на висоті. Не можу не згадати і декілька веселих моментів впродовж фільму, які, на перший погляд своїми абсурдними вчинками, додавав ось цей персонаж:

movie scene

Отож, хочете в черговий раз покопатися в собі, отримати стислий огляд десятка суспільно-релігійних проблем та перемкнутися від шаблонних фільмів і при цьому ви готові витратити тижневий запас терпіння - неодмінно перегляньте цей фільм, щонайменше він вартий уваги.

8/10